| |
|
|
|
|
Як Президент на футбол ходив |
|
|
|
Написав Skipenko за матеріалами Української правди
|
|
Thursday, 31 March 2005 |
 У середу ввечері Віктор Ющенко пішов дорогою своїх попередників-президентів. Ця дорога вела на стадіон, де українська збірна з футболу грала важливий відбірковий матч чемпіонату світу з датчанами. Українці перемогли 1:0, а разом з президентом лузгали насіння на трибуні звичайні вболівальники.
Організувати владу на футбол взявся все той же Микола Томенко, який у лютому уже зводив півуряду на ковзанку і менш масово – до театру. Тепер настала черга футболу. Але з умовою, що влада не буде сидіти у окремій ложі, як це було при Кучмі, а разом з народом у якомусь секторі.
Попри це, у середу всі міністри отримали конверти від Суркіса. Там лежали запрошення на футбол з його живим підписом якраз у "VIP-спецкомплекс". Що робити з цими квитками, дехто не знав.
"Хочеш, тобі подарую?", - зрадів Олег Рибачук, який вийшов подихати повітрям із засідання уряду в середу вдень. І подарував.
"Я б, може, і сходив на матч, якби було літо... Я був фанатом у дитинстві, але зараз віддаю перевагу дивитися матчі, лежачі вдома на улюбленому диванчику", - поділився антиспортивним секретом Рибачук.
Але, як з'ясувалося, його з футболом дещо пов'язує. Рибачук вступив до Київського університету Шевченка разом із Олегом Блохіним. Було це в 1975 році. "Я на перекладачів, а він на міжнародні відносини. Але за весь час я бачив його в інституті лише двічі".
Також не збирався на футбол міністр оборони Анатолій Гриценко. Він пообіцяв бути до ночі на роботі і дивитися матч "боковим зором". Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко при згадці слова "футбол" почав сміятися – він розповів, як кілька років тому дивився матч у компанії донецького вождя Юхима Звягильського, і що в цей час у них стояло на обідньому столі. "Після цього я вболіваю тільки за "Шахтар", - закінчив Луценко.
З теми походу на футбол зіскочила і прем'єр Юлія Тимошенко. Коли в неї про це поцікавилися в середу, вона сказала, що це "несподіване питання". Хоча ще раніше в суботу її запитували про те ж саме, і вона обіцяла: "Ми порадимося з урядом, чи є на це час, чи ні".
Але, підказує серце, нарад не було, а на матч прийшли або міністри-справжні вболівальники збірної України, або вболіваючи за своє бажання бути поближче до Ющенка.
Час для походу на футбол знайшовся у віце-прем'єра Томенка, міністра праці Кириленка, міністра освіти Ніколаєнка, міністра молоді-спорту Павленка та його дружини, яка вісім років є фанаткою "Мілану", а також у міністра транспорту Червоненка і його брата. Сам Червоненко стоїть на воротах, коли грає у футбол разом з Литвином і Льовочкіним – той, до речі, якось зламав Червоненку руку.
Ще Ющенка супроводжували керівник "Нафтогазу" Івченко, держсекретар Зінченко і перший помічник Третяков, кілька депутатів і керівників подрібніше, а також колишня помічниця, а зараз депутат Віра Іванівна з чоловіком. Плюс людей п'ятнадцять охорони. Вся група, включно з Ющенком, мала на шиї жовті шарфи з синім написом "Україна", а сиділи вони на ковдрах, які були постелені на сидіння. Тож чужі у цій можновладній масі легко вирізнялися.
Оголошення про прихід президента на футбол викликало несподівану як для цього стадіону реакцію. Люди почали радіти і кричати від щастя. Справа в тому, що попередні візити президента – тоді ще Кучми – протягом останніх чотирьох років супроводжувалося скандуванням: "Фу-у-у-у-у!..."
Ющенко почав теж махати руками, а потім прийшов Андрій Шевченко, і Томенко відсунувся від президента, поступаючись місцем для футбольної зірки. Так Шевченко і просидів поруч з Ющенком увесь матч.
На всіх сидіннях нижнього ярусу лежали жовті папірці, а на всіх сидіннях верхнього – сині. Тобто люди мали ними махати і виходив великий прапор України. Цей задум розгадали всі, в тому числі і Ющенко. Тому коли почався гімн України, він чесно співав, водночас тримаючи перед собою свій жовтий папірець.
 Гра почалася, а разом з нею фанати почали пускати "хвилі" – це коли всі люди в емоційному пориві по черзі підводяться з сидінь і піднімають руки. Створюється відповідний ефект, не треба лише лінуватися. Слід сказати, хоч Ющенко уже багато років не був на футболі, він теж знав про цю маніпуляцію. І коли до нього дійшла перша "хвиля", він як справжній вболівальник трохи підвівся.
Але далі було гірше. На цьому "хвилі" не припинилися. Скоріше, навпаки, вони тільки починалися. І коли до Ющенка дійшла друга "хвиля", він підскакувати відмовився, а підняв лише дві руки в гору. Однак "хвилі" котилися й котилися по стадіону. Тому далі всі наступні рази Ющенко вирішив піднімати лише одну ліву руку.
Тим часом держсекретар Олександр Зінченко зрозумів, що настав унікальний шанс в житті його кольорової футбольної програмки, яку він тримав у руках. Зінченко несміливо звернувся "Віктор Андрійович!" і попросив президента поставити автограф на брошурі. Отримавши знайомий підпис, Зінченко так само сором'язливо сказав "Андрюша!" і передав книжку футбольному генію. Шевченко теж не відмовив. Так само як і всім іншим вболівальникам, які просили про подібну послугу.
Гра тривала, Ющенко раз на п'ять хвилин обмінювався репліками з Шевченком або Томенком, але дивився за грою переважно мовчки і зосереджено, час від часу роблячи жести відчаю. Президент входив у азарт...
Як раптом серед урядовців почався ажиотаж. "Сємєчкі!", - помітив один із міністрів.
Провокатором виявився перший помічник президента Олександр Третяков. Виявляється, поки всі високі гості уважно дивилися за грою, Третяков, який сидів вище за інших, спокійно поїдав справжнісіньке смажене насіння соняшника. Люди, які ходять на футбол, розуміють, що таке "сємєчкі" на стадіоні. Це культ! Кращого засобу від стресу не існує.
Що ж, після того, як Третяков був викритий, почався справжній дерибан. Його жертвою був поліетіленовий мішочок насіння, який перебував під контролем першого помічника президента України.
"Сємєчкі" їли всі! Зінченко висипав величезну жменю прямо на свою програмку з унікальними автографами. Червоненко кілька разів зменшував його кучку в розмірах. Ющенко тричі відсипав собі у Зінченка, а потім їв "сємєчкі" сам і пригощав ними Шевченка. Але президент зрозумів, що держсекретар може і образитися, а тому вчетверте за насінням звернувся безпосередньо до свого помічника. Той не відмовив.
Перший тайм добіг кінця, Віра Іванівна пригощала Ющенка шоколадом з горіхами, а Томенко приніс термос. У повітрі запахло коньяком...
А потім був другий тайм, був гол, після якого Ющенко радів, як дитина, а також море небезпечних ситуацій біля воріт Данії. Якщо в першому таймі Ющенко спокійно сидів у гольових моментах – коли весь стадіон не міг знайти собі місця – то в другому він підскакував разом з усіма. Потім був фінальний свисток і обійми Ющенка з Шевченком. В якийсь момент стадіон замість скандування "Україна!" почав кричати "Ю-щен-ко!"
....Після матчу Ющенко знову спустився до роздягальні збірної України і пожартував з футболістами: "Хлопці, ми так не домовлялися! Тримайте слово, якщо перед матчем казали, що буде 2:0!"
Наостанок Ющенко пообіцяв і в подальшому приходити на футбол. Всі зраділи, бо коли на матчі був Кучма, наші не вигравали. Тут все навпаки. |
|
...і ще трішки корисної інформації ;) |
|
|
|
|
|
Donate |
|
Z959668705485
E953386616001
U381629848904
R138457776814
|
|
|
|
